Я Анастасія Лісовська, рабиня з України, продана в Османський палац! Рабиня,яку принесли хвилі від берегів Дніпра до Чорного моря! Рабиня, що втратила матір, батька - всіх рідних людей. Яка на тих хвилях... кожну секунду благала Бога про смерть, аби зустрітися з сім'єю на небі... у 17 років я, пізнавши все зло і жорстокість цього світу, подорослішала за день на тисячу років. У мене не було й маленького прагнення до життя... нещасна, бідненька Настуся...
Я Анастасія Лісовська, ні з ким не ділилась своїм болем! Нікому не розповідала! З криком зверталась до глибоких колодців, віддаючи їм свою біль... Вилила у море своє горе, хвилі віднесли! Щоб не плакать, я сміялась. Сльози лила тільки за своєю сім'єю!
Із рабині я стала Султаною і поставила її проти своїх бід. І зараз я там, де змінились моє життя і моя доля - у Палаці Султана Сулеймана! Палац, котрий я хотіла спалити - тепер мій дім! Моє гніздечко!
Звідки я могла знати, що моє серце, що зупинилося заради помсти, знову заб'ється зариди Кохання?
Я Гюрем! Кохана Султана Сулеймана! Його Султана! Мати 5 його дітей! Його законна дружина Гюрем!
Я Гюрем! Щаслива мати чотирьох шехзаде! Хасекі Гюрем Султан! Діти мої, я дала слово Вам і собі. Сказала: Прийде день і всі, перед ким, я ставала на коліна, кому цілувала руку, або просила пробачення... впадуть на коліна перед мною!
Ось, прийшов цей день! Прийшла смерть всім моїм ворогам, які причинили мені стільки зла, суму і болі!
Нехай тепер бояться мене, тому що я отрую кожен їхній подих!
Стану вогнем і впаду на їх голови!
Що мені Гарем - я Світом керуватиму
